 |
Субота
20.04.2024
07:03 |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід |
| Методичне об'єднання вчителів іноземних мов |
Принципи навчання іноземної мови в початкових класах
Принципи навчання іноземної мови
в початкових класах
Принципи навчання дають відповідь на запитання «Як організувати навчальний процес ?»
Навчання іноземної мови спирається на загально дидактичні принципи, які набувають певної специфіки , зумовленої особливостями предмета «Іноземна мова». Головною метою навчання предмета «Іноземна мова є оволодіння учнями діяльністю іншомовного мовленнєвого спілкування.
Навчання іноземної мови здійснюється на основі дидактичних та методичних принципів.
До дидактичних принципів відносяться принципи наочності, посильності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховую чого навчання, індивідуалізації, доступності, систематичності, послідовності, колективності, проблемності, розвиваючого навчання.
Принципи наочності забезпечується у навчальному процесі з іноземної мови створенням відповідних умов для чуттєвого сприймання іноземного оточення. Функція принципу наочності – формування іншомовних навичок та віянь, засвоєння мовного та мовленнєвого матеріалу.
Розрізняють слухову і зорову наочність, які невід’ємно пов’язані між собою. Зорова наочність – текст, малюнки, фотографії ,схеми тощо. Деякі засоби об’єднують слухову та зорову наочність. Слухова та зорова наочність виконує функцію зразка іншомовного мовлення, служить стимулом до мовленнєвої діяльності.
Принципи посильності у навчанні іноземної мови передбачає ретельний вибір навчального матеріалу і видів вправ з урахуванням рівня підготовки учнів. Необхідно враховувати рівень володіння іноземною мовою, рівень сформованості спеціальних навчальних умінь, для того щоб поставлене завдання було виконане. На посильність виконання завдань впливає обсяг матеріалу, темп виконання завдання, невідповідність рівня реальних вмінь учнів тим, які необхідні для виконання завдань.
Принцип міцності набуває особливого значення у навчанні іноземної мови. Міцність засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу може бути забезпечена у навчальну процесі шляхом підвищення змістовності навчального матеріалу, здійснення яскравого першого знайомства з новим матеріалом для створення живих образів, мобілізації мислення і почуттів, виконання численних тренувальних вправ, систематичного повторення, виконання великої кількості творчих завдань.
Принцип свідомості у навчанні ІМ вважається одним із головних принципів у методиці навчання ІМ. Цей принцип передбачає цілеспрямований відбір навчального мовного та мовленнєвого матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів. Принцип свідомості реалізується також організацією навчання, при якій відбувається навчання від усвідомлення правил виконання дії до її автоматизованого виконання; від формування окремих елементів діяльності до їх об'єднання. Усвідомлення явища, яке має бути засвоєним, забезпечується:
а) шляхом моделювання ситуацій спілкування, під час яких учні, завдяки певній розумовій роботі, краще розуміють призначення явища та особливості його вживання;
б) шляхом повідомлення учням правил-інструкцій, які полегшують засвоєння форми І значення, функцію явища;
в) шляхом відокремлення характерних ознак явища для формування орієнтованої основи виконання з ним дій;
г) шляхом звертання до контексту та інших мовних засобів.
Принцип свідомості реалізується також у тому, що учні свідомо оволодівають навичками й уміннями інтелектуальної праці. Свідоме оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю забезпечує сталість набутих навичок і вмінь, дає можливість учням здійснювати самоконтроль і самокорекцію. В узагальненому вигляді цей принцип означає, що навчання проходить успішніше, якщо учень добре розуміє смисл того, що вчить, а не повторює новий матеріал механічно. В методиці навчання ІМ застосування принципу свідомості визначається як свідоме й активне подолання навичок і вмінь рідної мови, що спричиняють інтерференцію, а також всебічне використання досвіду мовлення рідною мовою.
Принцип науковості навчання означає, що учневі пропонуються для засвоєння надійно обгрунтовані в сучасній науці положення і при цьому застосовуються методи навчання, які за своїм характером наближаються до методів науки, основи якої вивчаються. Стосовно навчання іноземних мов, де об'єктом навчагія є не наука про мову, а мовленнєва діяльність на цій мові, принцип науковості означає, що навчальний процес має проходити з урахуванням даних сучасної науки про особливості спілкування за допомогою мови, про закономірності розпізнавання й породження мовлення, мовних контактів.
Принцип активності у навчанні ІМ передбачає мовленнєворозумову активність учнів в оволодінні іншомовною діяльністю. Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання, оскільки оволодіння іншомовним мовленням можливе лише за умови інтенсифікованої навчальної діяльності кожного учня, який є активним учасником навчального процесу. В методиці навчання ІМ розрізняють інтелектуальну, емоційну та мовленнєву активність. У сукупності вони забезпечують сприятливі умови для оволодіння іншомовним мовленням. Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють пізнавальні процеси. Емоційна активність пов'язана з питанням: цікаво чи не цікаво учням вчити іноземну мову? Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успіхів. Негативні емоції блокують активність учня. Мовленнєва активність учнів у значній мірі обумовлюється інтелектуальною та емоційною активністю. Для забезпечення активності на уроках ІМ можна використовувати такі режими роботи як робота хором та в парах, у групах по 3, 4, 5 чоловік, організовувати роботу з наочністю, рольові ігри тощо.
Принцип виховуючого навчання ІМ реалізується в такій організації навчального процесу, який забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний і всебічний розвиток свого соціального статусу, удосконалювати свої здібності, формувати пізнавальні мотиви як домінуючі в навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання учням можливості здійснювати самостійну діяльність та самоорганізовуватись. Учень виступає у навчальному процесі як рівноправний суб'єкт з іншими учнями і вчителем. Тому навчальний процес будується таким чином, щоб учні могли виконувати певні дії організації своєї діяльності для опанування ІМ. Така організація навчального процесу забезпечує формування в учнів позитивних рис характеру, вольових якостей. Робота з різноманітним інформативним матеріалом допомагає виховувати почуття поваги, відповідальності, доброти, справедливості, співчуття.
Принцип індивідуалізації реалізується в навчальному процесі з ІМ шляхом урахування індивідуально-психологічних особливостей учня, які значно впливають на успішність оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Забезпечення індивідуалізації навчання можливе тільки за умови обізнанх-ості вчителя з такими особливостями своїх учнів та способами індивідуалізованого навчання. Отже, для реалізації принципу індивідуалізації необхідно визначити індивідуально-психологічні особливості учнів і застосувати методику індивідуалізації навчання ІМ.
2. Спеціальні методичні принципи
Принцип комунікативності є провідним принципом згідно з головною метою навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах - уміти здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєння навчального матеріалу. Принцип комунікативності передбачає побудову процесу навчання ІМ як моделі процесу реальної комунікації (Ю.И.Пасов). Модель має зберігати всі найсуттєвіші риси об'єкта, що моделюється. Для процесу спілкування - це вмотивований характер мовленнєвих дій як учителя, так і учнів. Комунікативні ситуації, що використовуються у навчанні ЇМ, мають моделювати типові ситуації реального життя у відповідній сфері спілкування. Принцип комунікативності зумовлює відбір мовного та мовленнєвого матеріалу, а також навчальних засобів, які допомагають учням успішно здійснювати навчальну діяльність з оволодіння іншомовним спілкуванням.
Принцип домінуючої ролі вправ. Реалізація цього принципу зумовлена тим, що навчання ЇМ передбачає формування мовленнєвих навичок і вмінь, в основі яких лежать певні мовленнєворозумові операції. Формування та вдосконалення навичок і вмінь відбувається задяки функціонуванню цих операцій у процесі виконання вправ. Виходячи з цього принципу, переважна частина уроку з ІМ має бути присвячена вправлянню тих, хто навчається. (На думку М.Уеста - до 85% урочного часу відводиться на виконання вправ). Вправляння має бути організовано таким чином, щоб стимулювати і підтримувати розумову та комунікативно-мовленнєву активність учнів.
Принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності. Цей принцип дозволяє забезпечити навчання іншомовного спілкування найефективнішим чином. В реальному житті спілкування людей відбувається в різних видах мовленнєвої діяльності. Кожний з цих видів має власні психологічні механізми, і паралельно існують спільні психологічні механізми, притаманні всім видам мовленнєвої діяльності. Отже, паралельне навчання різних видів мовленнєвої діяльності забезпечує розвиток навичок і вмінь мовлення у комплексі. Наприклад, навички лексичні або граматичні формуються та удосконалюються у процесі вправляння в говорінні, письмі, слуханні та читанні. Розвиток уміння знайти головну або другорядну інформацію в тексті, який сприймається, відбувається і в аудіюванні, і в читанні.
Принцип урахування рідної мови є основним з вихідних методичних принципів навчання ЇМ в середніх навчальних закладах. Рідна мова і рідномовні мовленнєві навички повинні враховуватись у навчанні ІМ. У мовному плані це дозволяє спрогнозувати труднощі у навчанні вимовної, лексичної і граматичної методи-способи, що їх застосовує вчитель, і методи-способи, що їх застосовує учень.
Для організації навчальної діяльності учнів вчитель застосовує такі методи- способи :
• демонстрація (показ);
• пояснення;
• вправляння.
Методи-способи мають універсальний характер і використовуються у будь- якій методичній системі. Проте їх співвідношення та «наповнення» зумовлюються принципами навчання. Так, наприклад, виходячи з принципу домінуючої ролі вправ, переважна частина уроку має бути присвячена вправлянню учнів. Принцип комунікативності зумовлює переважне використання комунікативних вправ у процесі вправляння.
Навчальний процес з іноземної мови охоплює три основні методичні етапи:
• етап презентації нового іншомовного матеріалу;
• етап тренування;
• етап практики застосування засвоєного матеріалу у процесі спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності.
На кожному із зазначених етапів використовуються відповідні методи- способи. На етапі презентації з боку вчителя це демонстрація (показ) нового матеріалу та способів оперування ним. Учитель демонструє зразки мовлення, показує їх функціонування в контексті. Така демонстрація може здійснюватися з опорою на малюнок, предмет, дію та ін. Учень в цей час знайомиться з новим матеріалом та способами оперування цим матеріалом.
Демонстрація нового матеріалу супроводжується поясненням вчителя. Таке пояснення здійснюється одночасно з організацією самостійного пошуку учнів, що стимулює їх розумову активність, необхідну для успішного засвоєння нового матеріалу. Зі свого боку, учень осмислює нові мовні та мовленнєві явища на основі розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння та умовиводу. В ході осмислення учень може робити відповідний запис, креслити схеми, таблиці та ін.
На етапі тренування та практики вчитель організує вправляння учнів у застосуванні засвоєного матеріалу в усному або письмовому спілкуванні. При цьому використовуються різноманітні вправи. У свою чергу учні здійснюють операції вправляння в різних видах мовленнєвої діяльності. Слід зазначити, що застосування методів-способів як учителем, так і учнями спрямовано не лише на організацію та реалізацію навчальної діяльності, але й на управління нею. Управління навчальною діяльністю реалізується завдяки здійсненню вчителем контролю за успішністю учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на кожному етапі навчання. З боку учнів управління навчальною діяльністю відбувається завдяки застосуванню ними самоконтролю та сторін іншомовного мовлення, у навчанні графіки. Орфографії, при семантизації. У мовленнєвому плані врахування рідномовних механізмів дає можливість визначити структуру мовленнєвих операцій і вирішити, де є можливим перенесення, або коригування, або формування нових навичок і вмінь. Принцип урахування рідної мови реалізується під час використання відповідних вправ у процесі навчання.
Принцип апроксимації іншомовної діяльності дає можливість з нових позицій здійснювати організацію та контроль навчання ІМ. Принцип апроксимації полягає в тому, що при оцінці мовленнєвої діяльності учнів ігноруються незначні помилки в іншомовному спілкуванні, які не порушують комунікативний характер мовлення. Навіть мовлення носіїв мови може містити певні помилки, які не впливають на взаєморозуміння комунікантів. Отже, реалізація цього принципу дозволяє створити сприятливу атмосферу в класі, уникнути страху зровити помилку, ц|о підвищує мовленнєву активність учнів і забезпечує розкуте спілкування на уроці.
Принцип всебічної індивідуалізації навчального процесу з ІМ передбачає реалізацію чотирьох видів індивідуалізації: мотивуючої, регулюючої, розвиваючої та формуючої. Здійснення всебічної індивідуалізації процесу навчання ІМ дозволяє врахувати індивідуально-психологічні особливості учнів, що значно впливають на успішність оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Отже реалізація навчального процесу з ІМ в середніх навчальних закладах з урахуванням вищезгаданих принципів забезпечує досягнення цілей навчання. Цілі й принципи навчання зумовлюють вибір методів, способів, прийомів та засобів навчання.
ЛІТЕРАТУРА:
Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах.Київ.: Ленвіт, 1999, с. 37-59;
Вишневський О.І. Довідник учителя іноземної мови. Київ: Радянська школа, 1982, с. 12-18;
Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови.Київ: Радянська школа, 1989, с. 10-66;
Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе. Москва: Просвещение, 1988, с. 23 -108;
Рогова Г.В., Рабинович Ф.М., Сахарова Т.Е. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. Москва: Просвещение, 1991, с. 20-67;
журнал «Іноземні мови», № 1, 1995, с. 5 - 8.
|
| Категорія: Доповіді | Додав: ZOSh4 (24.01.2013)
|
| Переглядів: 4010
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|